Назва роботи:

«Не згине подвиг в темряві віків»

Форма роботи:

Година пам’яті

Підготувала:

 вчитель 1 класу Єрашова Маргарита Германівна

Мета: розкрити суть трагедії під Крутами, виховувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України.

Звучить Гімн України

Ведуча. Пам'ять вічна. Вона не вмирає, хоч іноді і затирається подія, стає незначною і присипається пилом віків. Але бій під Крутами не можна забувати. Він вогнем палає крізь роки. Вогнем Прометея, бо ті, хто загинув у цьому страшному побоїщі стали символом стійкості, відваги і відданості ідеалами. Вони стали взірцями справжніх патріотів країни. Ми не забудемо ніколи цей подвиг і сьогодні пригадаємо як все було.

Крути  це маленька станція. Але скільки ж пов’язано з нею думок. Яку трагедію знає ця земля. Поїзди, коли проходять повз неї – стишують свій хід, а кожного року, в день трагедії – сигналять тривожно, нагадуючи нам про те, що забувати ніколи не слід.

Пісня Павла Дворського «Балада про Крути»

Учень.                                 В полях і долах біля Крут

Справляє поминки земля:

Щороку маки там цвітуть

На кров похожі звіддаля.

По дню – це квіти польові,

Які квітчають коси нив.

Вночі – це душі молоді,

Яких москвин живцем добив.

На стійках згинули усі,

А не покинули постів.

Тут залишилися в землі –

Та без могил і без хрестів.

Ведуча. 29 січня. Рік 1918. Розвідка вийшла рано вранці і вже о 9 годині сповістила, що більшовики пішли в атаку. Їх було багато, близько шести тисяч загартованих в боях матросів Балтійського флоту. А назустріч їм вийшли ще молоді українські герої. Всього лише триста. Юнаків, які не були в боях, не бачили що це за пекло, але мали віру в те, що борються за праве діло, за свою країну, за волю і життя свого народу.

Учень.                                Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

«На порох стерти, перебити!» -

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти!

Ведуча. Бій був страшний. Молоді українці билися завзято, не думаючи про власне життя. Пекло тривало до самого вечора. .

Учень                              Ні шанців, ні пригорбів для прикриття…

А їх же по двадцять на брата!

Ой, дорого мусили кожне життя,

Життя українське продати!..

Як леви боролись…Завзяття в серцях…

Чому ж їм набоїв забракло?!

«В багнети!» - і поле крутянське в снігах

Ворожою кров’ю набрякло.

Ведуча. Але сили були зовсім не рівні. Всі розуміли, що противник занадто переважає чисельністю. Комендант юнацького куреня вирішив, що треба давати команду на відступ. Проте, поки наказ дійшов до місця, де билися студенти, він якимось чином змінився на наступ. І вони не думаючи кинулися на ворога в той час, як юнаки-курсанти відступили. Студенти мали лише багнети, бо набоїв не лишилося жодного. І це не зупинило їх останнього наступу. Вони йшли вперед і падали, падали, падали на червону від крові землю та завмирали. Коли на світ упала ніч, крутянське буле було вкрите трупами вояків.

Учень.                         Чорнів-червонів потолочений сніг,

День Славу писав Україні:

Боролись, аж поки останній поліг

Юнак у вовняній хустині.

Ведуча. 27 здорових і 8 поранених було взято більшовиками в полон. Їх жорстоко катували, але жоден не зрікся свої ідеалів, жоден не став на коліна перед загарбником, не схилився, хоч і терпів страшну муку. Вони не просили помилування. Їм було страшно і боляче, але віра в свої ідеали надавала сил. Страшний вирок – розстріл. І в страшну хвилину перед смертю вони не мовчали. Юнаки співали «Ще не вмерла України…».

Селянам було заборонено чіпати трупи загиблих і тим паче ховати їх. Жорстокість більшовиків не мала меж. Не поважали вони навіть мертвих.

Поранених переправили до Харкова, де їм допомогли втекти лікарі. Завдяки їм ми знаємо правду про те, що відбувалося тим холодним днем 1918 року.

Після того, як в березні 1918 року був підписаний Брестський договір, люди змогли поховати останки молодих героїв. Зробили це на Аскольдовій горі в Києві, через рік після страшних подій. На похованні був присутній ректор М. Грушевський, який сказав: зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої
голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на
віки вічні!». В цей же день студенти та гімназісти, що прийшли вшанувати останки героїв дали клятву вірності Україні.

Перегляд фільму « Недооцінений урок історії. Герої Крут»

Учень.                              Крути – наша гордість і слава,

Там соколи юні у вічність пішли.

На клич молодої держави,

Піднялися вірні сини.

Грудьми у нерівному бої,

Спинили червону орду,

З честю впали герої,

За Україну свою.

На жертовню поклали,

Свої молодії життя.

Приклад відваги подали,

Слава героїв жива!

Ведуча. Вшануємо пам'ять Герої Крут хвилиною мовчання.

Ведуча. Ми з вами частина великої нації и маємо берегти її історію, не забувати її героїв і пам’ятати, що вони передали нам право і необхідність захищати свою землю від будь якого ворога.

Учень. Слава, слава Україні і її народу,
Що своїм життям безцінним захищав свободу,
Що довідну самостійність розумом відстояв,-
Тричі слава Україні і її героям.

Звучить Гімн України.